Головна / Публікації / Навіщо потрібні арт-резиденції

Публікації / Навіщо потрібні арт-резиденції

 

І як цей формат працює в Україні

Цей матеріал також доступний російською
Марина Щербенко
МАРИНА ЩЕРБЕНКО,галерист, куратор, арт-консультант, засновниця Щербенко Арт Центру та конкурсу МУХі17 ЖОВТНЯ 2017, 14:00
Навіщо потрібні арт-резиденції

Artist talk з Адамом Уолкером в НАОМА

З цього року конкурс МУХі співпрацює з резиденцією арт-центру Futura в Празі, Чехія. Air Futura – це класичний приклад європейської міської арт-резиденції: вона приймає іноземних художників, забезпечує їх житлом і студією, а чеських – відправляє за кордон. Резиденція існує за рахунок міського бюджету за підтримки Міністерства культури Чехії та Міжнародного Вишеградського фонду. Переможець конкурсу МУХi 2017 отримає можливість працювати в резиденції Air Futura. Чому участь в резиденції – це корисний досвід, особливо для молодих художників, Mind пояснює засновниця «Щербенко Арт Центру» і конкурсу МУХі, галерист, куратор і арт-консультант Марина Щербенко.

Зростання кількості арт-резиденцій останніми роками спостерігається по всьому світу. Такий формат культурного обміну сприяє налагодженню взаєморозуміння між різними культурами. Художники, працюючи в резиденціях, дізнаються історію і особливості країни, що їх приймає, і при цьому популяризують свою культуру. По всьому світу художники-резиденти отримують державну та приватну підтримку. Цей процес почався не вчора, і багато міжнародних резиденцій відіграють важливу роль у світі сучасного мистецтва, засновану на міцній репутації інституції.

Цей формат стає важливою сходинкою в кар’єрі багатьох художників, які прагнуть вирватися зі свого локального мистецького середовища й інтегруватися в міжнародний контекст. Для багатьох українських художників міжнародні резиденції стають реальною можливістю не лише безупинно пересуватися по світу, а й плідно працювати, отримуючи в резиденції майстерню, матеріали та інші ресурси для створення проектів. Як правило, їм надають можливість спробувати себе в груповій кураторській виставці або співпрацювати з куратором індивідуально. Учасник спілкується зі своїми колегами і критиками. Це завжди міцний старт для молодого художника, що тільки-но закінчив навчання, і гарний стимул для того, хто хоче активного росту і руху. Тут є прекрасна можливість зосередиться на роботі, відволіктися від рутини і підробітків, якими часто змушені займатися художники, бо основна художня діяльність не приносить достатнього заробітку. Навіть більше, багато резиденцій надають художникам стипендії на час роботи і гонорари за участь у виставці.

Показовим прикладом міжнародного співробітництва в Україні стали творчі майстерні Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) на Сошенка, 33, які вже другий рік є частиною програми художніх резиденцій Британської ради SWAP UK/Ukraine. У 2017 році програма SWAP проходить 45 днів, з вересня по жовтень, і задіє чотири інституції в Києві та Харкові, кожна з яких є місцем роботи для художника з Британії. Чотири українця наразі знаходяться в Ліверпулі, де резиденції вписуються в контекст місцевого бієнале.

Навіщо потрібні арт-резиденції
Crit – неформальна зустріч з Вікі Торнтон і Адамом Уолкером на Сошенко, 33

У цілому ідея резиденції на Сошенка, 33, полягає у спробі інтеграції її в структуру навчання в НАОМА, а комунікація з її учасниками відбувається під час неформальних зустрічей. Це унікальне місце зі своєю історією. Ще за радянських часів тут були майстерні для молодих художників. У 2012 році майстерні опинилися під загрозою знищення, проте зусиллями активістів були збережені, а їхнє призначення переосмислене в нових умовах. Останні декілька років у цьому місці проходять виставки сучасного мистецтва, лекції та воркшопи.

Ініціатори і куратори проектів на Сошенка, 33, – художники Анна Сорокова і Тарас Ковач, а також їхні однодумці. Влітку 2017 року в рамках однієї з найвпливовіших світових виставок сучасного мистецтва documenta 14 (Кассель, Німеччина) колектив «Сошенка, 33» брав участь у двох проектах: резиденції спільно з кассельською ініціативою Tokonoma і груповій виставці Title on the Spot (разом з колективами Termokiss з Косово, Toestand з Бельгії та Happy Positive зі Швейцарії). Як зауважила Анна Сорокова, «ці проекти – колабораційні практики, спроба створення загального «поля» між різними колективами, ініціативами, альтернативними просторами з різних контекстів, що побудовані на принципах самоорганізації».

Арт-резиденції дійсно формують контекст, впливаючи на соціальне середовище. Не лише мегаполіси, а й маленькі міста і селища стають культурними точками на карті світу – завдяки їхньому перетворенню на місця, куди спрямовується постійний потік гостей, які цікавляться мистецтвом.

У резиденції є можливість експериментувати, шукати і створювати нове. Завдяки взаємодії художників з локальним середовищем у тому чи іншому регіоні розвиваються не тільки культурна та творча сфери, а й економічна. Загальна динаміка призводить до розвитку місцевих малого і середнього бізнесу, сфери послуг, до перетворення суспільних місць. Особливо це працює, коли до програм резиденцій підключається міська або регіональна влада. Забезпечуючи культурне збагачення спільноти, створюючи виставки, освітні програми, резиденції покращують якість життя населення. Вони формують у людей почуття спільності, причетності, надають основу для ідентифікації, стають каталізаторами розвитку вулиці, району, міста, області.

Вдалий приклад: в Україні в маленькому селі Музичі під Києвом художниця Алевтина Кахідзе дев’ять років тому заснувала резиденцію, метою якої було залучити цікавих іноземних художників до роботи в Україні, з українським контекстом. У процесі роботи сформувалася друга важлива мета: взаємодія запрошених художників з місцевим населенням, їхнє знайомство з сучасним мистецтвом через експериментальні інтерактивні проекти.

 

Джерело: https://mind.ua/openmind/20177570-navishcho-potribni-art-rezidenciyi

Постійне прийняття і дослідження контексту місця художниками і організаторами відбувається також у резиденції «Великий Перевіз» в однойменному селі між Миргородом та Диканькою, поблизу Сорочинців і села Василівка (маєток Гоголь-Яновських) над річкою Псел. Резиденцію у 2010 році заснували художники Тамара і Олександр Бабаки спільно з меценатом Юрієм Осламовським. Спочатку це були пленери для живописців, а зараз тут працюють художники з усієї України.

Головна ідея резиденції – бажання засновників та учасників зберегти і продовжити культурну спадщину місця, адже тут працювали Федір і Василь Кричевські, Петро Костирко і ще багато видатних українських художників. Жили і працювали Володимир Короленко, Володимир Вернадський, тут знімав свої фільми Олександр Довженко. Резиденція стабільно видає підсумкові виставки. Так, в Музеї Івана Гончара зараз проходить виставка «Великий Перевіз» молодого художника Євгена Світличного, рефлексія на перебування в резиденції влітку 2016 року. Художник зафіксував внутрішній діалог вражень від унікального місця на Полтавщині й власної історії, пов’язаної з селом Бабаї, що на Харківщині, який і ліг в основу проекту.

В Україні резиденції – це поки що тренд, який розвивається не дуже активно.Локальних резиденцій порівняно мало, але варто виділити проекти на острові Бірючий (Херсонська область), у Харкові – Кошице, Шаргороді (Вінницька область), Опішному (Полтавська область), а також резиденції в Східній Україні та Криму, які призупинили свою діяльність з політичних причин (I:O-Koktebel Art Residence, «Будинок механізаторів» у Донецькій області та «Ізоляція», вимушена переїхати з Донецька до Києва). До нас приїжджає не надто багато іноземних художників, бо мало резиденцій, готових їх прийняти.

Водночас робота наших митців у міжнародних резиденціях стає нормою. Особливо ця практика поширена серед молодих. Багато арт-фондів, галерей, конкурсів надають своїм художникам можливість взяти участь в іноземних резиденціях – для саморозвитку та посилення портфоліо.

Перша закордонна резиденція, на яку Марія Куликовська, одна з найцікавіших молодих українських художниць, вирушила у 2012 році, значно вплинула на її подальшу роботу: «Мені надавалася майстерня на шість місяців і повна свобода. На той момент це був для мене абсолютно революційний підхід, коли ніхто жодним чином не контролює і не нав’язує своєї думки про те, яким має бути мистецтво». Це була резиденція AKKU у швейцарському місті Устер біля Цюріха. Студія художника-резидента знаходиться на колишній прядильній фабриці, повністю переобладнаній. Підсумкова виставка експонується в арт-контейнері: він нагадує освітлену вітрину магазину и розташований на невеликому пересувному майданчику. Контейнер переїжджає кожні чотири роки, це завжди несподівано і, звичайно, викликає цікавість публіки, що проходить повз.

Необхідність розвитку такого формату очевидна: з одного боку, робота в резиденції дає художнику можливість на час вийти за межі своєї повсякденної практики і в нових умовах переосмислити власну творчість. З іншого – резидент впливає на контекст, в якому вже існують інші художники, глядачі та й просто перехожі. Резиденція – це центр обміну культурним досвідом: а для того, щоб зрозуміти, хто ти сам, варто пізнати іншого.

Навіщо потрібні арт-резиденції
Crit з Вікі Торнтон і Адамом Уолкером в НАОМА