Проста форма

25.04.2010 – 11.05.2010

Опис

У деяких епохах системи, що регулюють її життєздатність, зведені до відносної усталеності та мають внутрішню ієрархію. В самій системі закладено протилежний, динамічний та критичний початок, що підриває незмінність смислів, розхитує усталену систему координат. Відсутність запитань збільшує кількість відповідей. Пам’ять зайнята самовідтворюванням образу, ім’я якому – цитата. Випадок, як антитеза часу, розмиває чіткість маркування шляху, збільшуючи варіативність його втілень.
У Делеза та Гватарі в «Трактаті про намадологію», є чудові міркування про різницю між кочівником та мігрантом, про типи просторів, які вони освоюють. Кочівник блукає по не розграфленому простору, він нікуди не біжить, не бажає втекти: він зростається з цим певним рівним простором… Мігрант рухається між двома точками. Мігрант – це втікач, що кидає місцевість, коли вона вичерпала свої ресурси. Ми живемо в епоху запитань та міграцій. Мистецтво – колись територія з чітко розкресленим та маркірованим простором, де медіа, мови та комунікації знаходились в межах конвенцій. Зараз межі розмиті. Поставлені в умови вибору між безліччю можливостей ми губимося в цій незліченності. Безліч варіантів не роблять нас всемогутніми. Й проблема свободи художника полягає не в доступі до найбільшої кількості варіантів, а у внутрішньому переконані, що визначає його вибір.
Але, можливо, були поставлені не ті питання, й, можливо, не правильно використані інструменти задля продовження роботи на даній території. Ще у 60-ті роки Адорно писав про актуальність філософії: «Філософія, яка колись здавалась абсолютною, продовжує існувати, оскільки момент її реалізації було згаяно». Чи не те саме відбувається з мистецтвом? Із живописом? Простір мистецтва було привласнено політикою, мас-медіа, мас-культурою, дизайном. Чи не розчиниться воно в комунікативних потоках? Не існувало жодного виду мистецтва, який не оголошували мертвим стільки, як це відбувалося з живописом. Але кожного разу він повертався. Можливо, швидкість та інтенсивність, з якою інновації відбувалися у мистецтві ХХ століття, не дозволили зосередитися на розробці ресурсів, закладених в самих цих інноваціях? Можливо, коли всі шляхи витоптані, засмічені, є сенс повернутися до початку, піти дорогами, що не пройдені нами, зайнятися розробкою ресурсів, що не помічали раніше. Що таке мистецтво сьогодні? В чому його функція? Художник – це об’єкт маніпуляції ринку або інструмент трансляції особливого досвіду, притаманного певній практиці? Що таке живопис, яка його практика сьогодні? Проект «Проста форма» про це. Також про інший варіант існування живопису. Живопису після образу – враховуючи досвід мінімалізму та монохрому. Живопису після концептуалізму, як можливість не символічної мови. Вивчення властивостей матерії, пригоди невербального, мінімальність інформації та зменшення дискурсивного поля. Живопису не в формі картини, тобто традиційних суб’єктно-об’єктних відносин, а у формі простору присутності.
Простір кольору. Усередині самого кольору. Галерея не порожнеча де стіни слугують за підпори для підрамників з полотнами, а частина колірного поля, яка вміщує в собі наступний простір – «стіну». Стіна та «стіна», поверхня та пустота, тіло крізь тіло, гладкість та фактура, хроматизм та ахроматизм – це не пари протистояння «або-або», а пари єдності, де суб’єкт присутності (глядач), як сполучник «і» замикає на собі весь кольоровий простір. Та ще час. Не застиглий час огляду картини з першого погляду. А динамічний час руху тіла вздовж стіни, – відкрити (розкрити, виявити) її можливо тільки рухаючись у просторі. Послідовно. Так само дотримувалися ритуального руху навколо басейну з водою глядачі (учасники) в проекті «Малярство», де синій простір зали відображався у воді, додаючи додатковий вимір перцепції. Відбиття – це ще одна форма розширення меж живопису, що цікавить мене та вимагає реалізації. 10 років минуло з проекту «Малярство». Тоді була задумана «Стіна» для Венеціанської бієнале. Не сталось. Через рік-два, ми з Єжи Онухом хотіли реалізувати її, в трансформованому вигляді, в стінах ЦСМ. Також не вийшло. Як і інших проектів, що я почав складати в папку «Нереалізовані проекти».
Але, ось у «Простій формі» ця частина моїх ідей втілилась. У пам’ять про Венецію – «Стіна». Синє – в пам’ять про «Малярство».
Тіберій Сільваші, 05.04.2010