Роботи на папері

12.11.2014 – 06.12.2014

Опис

Твори Тіберія Сільваші, байдуже чи то великі полотна, чи маленькі, створені олією чи вугіллям, завжди є свідченням тяглості процесу живопису. Вони позбавлені наративу чи будь-яких підказок і вимагають цілковитого зосередження у першу чергу на собі. Певно, це і є найскладніший етап в осмисленні роботи, розумінні того, що вона несе для кожного.

Особливо тепер, коли «світ довкола нас заповнений образами-картинками. Ми вже не стільки те, що ми читаємо і говоримо, скільки те, що ми бачимо, і наше «ми», в першу чергу, є результатом візуальних практик. Мова комунікативних образів (термін О. Аронсона) – ефективна і зрозуміла. Вона утворюється спільним для інформаційної реальності полем упізнаваності та знань, а швидкість зчитування таких образів лише збільшує нашу нездатність осмислити їх об`єм, який постійно збільшується, і повністю підкорює нас тиранії моменту. Вірільйо писав, що все, що експонується на граничній швидкості, може бути тільки випадковим. Це не античний кайрос, а «випадок на горизонті прозорості» – горизонту екрану монітора.
Існування живопису сьогодні – це звернення до нього самого. Не стільки до його видового існування, скільки до втілення міфу про загальну візуальну мову під назвою «живопис». І на горизонті банальних «істин» та миготливих образів культуріндустрії, важливим для живопису стає існування простору тиші, простору «сповільненого часу». За цієї практики живопис перестає бути інструментом комунікації, а створює оптику «пильного погляду», у якій найважливішим елементом стає культура розрізнення…» (Тіберій Сільваші «Пастка для хмари»).