Анна Звягинцева «Доверчивое движение»ЭкспозицияОткрытие
Главная / Проекты / Анна Звягинцева «Доверчивое движение»

Анна Звягинцева «Доверчивое движение»

24.01.2013 - 12.02.2013

Анна Звягінцева, після декількох років появи її робіт у групових експозиціях, робить першу персональну виставку не шляхом показу накопиченого, напрацьованого матеріалу – а шляхом створення нової структури, оформленої низкою жестів. Але це оформлення нестабільно, «смислове мерехтіння» кожного з цих жестів робить загальну структуру, конструкцію виставки, рухомою та мінливою. Власне, ідея «довірливого руху», в своїй чистоті і навіть буквальності, виявляється тут єдиною константою.

«Малюнки П’ятигорського», «Стежки», «Скульптури мого батька» – основані на слідуванні за кимось, хто знає куди йти, або, принаймні, виглядає в своєму русі вкрай впевнено. Кілька геометричних фігур накреслені Олександром П’ятигорським для візуалізації своєї думки, стежки протоптані безліччю незнайомих один з одним людей, яким не вистачило брукованої дороги, «скульптури» з цукеркових фантиків з’явилися як результат напівсвідомого ручного роблення, творчого потоку, що не претендує на формалізацію у вигляді «мистецтва».

Креслення «пояснювальних» закарлюк, скручування фольги, протоптування стежки взяте в їх самобутності, в унікальності власної необов’язковості – і перетворені в об’єкт віри-довіри. Слідування за тим, чиєї мети не знаєш (в кращому випадку можеш розраховувати на безцільність), є робота поступового впізнавання, уважного і терплячого. Вибір об’єкта довіри практично нез’ясовний, ясних передумов для початку руху саме в цю сторону вкрай мало. Але свідома довіра свого руху іншому виявляється засобом побачити цього іншого, прийняти його реальність. Рух пальців, спонтанна візуалізація слова, слідування через ліс по слідах невідомої тобі людини, стають об’єктами найпильнішого розгляду.

Інший рідний, близький, або інший, наділений ім’ям і авторитетом, або безіменний інший, який рухається в обраному напрямку – слідування за кожним, певним чином знімає твоє власне цілепокладання, звільняючи рух , втім, ілюстроване тими чи іншими спостереженнями. Але пройти чужий шлях, потрапляючи слід у слід, просто неможливо. Важливими виявляються самі невдачі роботи уподібнення іншому, мікроскопічні, але нескінченно важливі розбіжності, що виникають ,інтервали, паузи, подвоєння. «Мистецтво» ж виявляється засобом передачі цих спостережень, повторень, пауз далі – довірити їх наступній невідомій особі, яку можна умовно назвати «глядачем».

Четверта робота на виставці – «Порожня книга» – стає жестом відмови від того, щоб вести, давати заздалегідь підготовлене знання. Вона пред’являє чисту потенційність – причому, самоцінну саме в своєму нереалізований стані. Не книга про щось, а книга як вона є. Не стежинка кудись, а проходження по протоптаній кимось стежинці. Споглядання руху пальців або руху думки.

SHARE